Ми живемо у постійному пошуку. Ми шукаємо все – комфорт, гроші, кохання, підтримку, близьку людину… Ми також обираємо і переживаємо кризу. Криза обов'язково передбачає життєвий вибір, тоді як життєвий вибір може здійснюватися без кризи, відсуваючи її або пом'якшуючи її плин. Криза може стати не лише початком, але й наслідком невдалого чи несамостійного життєвого вибору. Адже вибір може бути продиктований зовнішніми обставинами, станом здоров'я, очікуваннями інших. Тоді криза стає могутнім протестом проти того, що шкідливе для особистості.

       Роблячи вибір, людина виявляє свою автономію, самовизначається щодо системи цінностей, принципів, способів самореалізації у вчинках. Життєвий вибір, завдяки якому особистість змінює старі смисли і шукає смисли нові, енергетично забезпечує реконструювання життєвого світу, якісні зміни його просторово-часових координат. Власними життєвими виборами людина будує свою індивідуальну історію, її подієву канву. Вибираючи, ми маркуємо поворотні події свого життя, вписуємо їх у свій індивідуальний контекст, означуємо, асимілюємо, привласнюємо.  Криза стихійніша.

         Коли ми переживаємо кризу? Коли пошуки ні до чого не приводять? Коли пошуки закінчуються невдачею?  Коли вони тривають надто довго?.. Це все тисне на психіку,заганяючи людину в стан тривоги і непевності. Психіка особливо вразлива у роки студентства, коли все нове і все хочеться спробувати. Ми,студенти,часто сприймаємо вимогливих педагогів як ворогів, що прагнуть нас знищити. Насправді вони хочуть щоб ми винесли щось з того вузу, і пам’ятали їхнє ім’я. Педагога навчають правильно викладати. Він також мусить бути хорошим психологом. Педагог, що не має зв’язку з аудиторією – поганий психолог. Він ніколи не зможе стати близькою людиною для своїх студентів, і або його сприйматимуть за пусте місце, або ж боятимуться і вважатимуть тираном.

          Педагог-психолог може допомогти студентові окреслити вимоги до близької людини, іноді допомогти у її пошуку. Адже пошук що замінюється кризою – це всеохоплююче сьогоднішнє "не те". Коли людина свідомо шукає чи вибирає, немає таких сильних негативних, руйнівних переживань, як під час кризи. Інколи, навпаки, вдалий вибір готується, супроводжується і завершується позитивним настроєм, задоволенням, підвищенням самоповаги.
         Після кризи більше негативних для особистості наслідків і менше можливостей для саморегулювання та самоопанування. Криза може стати перешкодою в розвитку, у самовираженні, адже руйнується все, що колись було головним, провідним (погляд на світ, переконання, ідеали, можливо, й моральні принципи). Завдання педагога – підримати і порадити, стати поводирем і психологом.          

         Філософія постмодернізму, як відомо, вважає, що істину можна виміряти лише суб'єктивним досвідом. Замість ілюзії істини як недосяжної мети головною цінністю стає творчість. Ідеться про готовність до перманентного переоцінювання себе і світу, себе та інших, власного минулого, теперішнього і майбутнього. Цього потрібно навчати студентів: немає нічого важливішого аніж власний емпіричний досвід, власні елементи творчості,що можуть стати світлом у кінці тунелю на шляху виходу з кризи. Творчо підійти до професії – завдання кожного педагога.

 Гратилo Ю.