Напевно, кожній людині знайомі поняття «бізнесмен», «підприємець», «комерсант». Серед відомих нам людей є такі, які називаються бізнесменами. Історія зберегла імена тих, хто істотно вплинув на виникнення і розвиток не тільки певних сфер бізнесу, а й цілих галузей економіки країн. Усі ці люди виділялися заповзятливістю, енергійністю, рішучою цілеспрямованістю, прагненням до новизни, наполегливістю, вмінням вчасно передбачити необхідність певного продукту і організувати його виробництво так, щоб він став не просто кращим чи новим, а позитивно вплинув на господарський розвиток . Винайдення і впровадження електричного струму, телеграфу, радіохвиль,
телефону, літальних апаратів, паровозів, двигуна внутрішнього згорання, пеніциліну, мікропроцесорів та безлічі інших необхідних для життя і корисних речей так чи інакше стало можливим завдяки людям з підприємницькими здібностями.
Першими підприємцями в історії людства були купці та ремісники. Вони не тільки прагнули більших доходів, а й уміли віднаходити нові шляхи їх отримання. З розвитком виробництва бажання людей до збагачення спричинило виникнення нового виду професійної діяльності — підприємництва і людей цієї професії — підприємців.
Уперше термін «підприємництво» увів на початку XVIII ст. відомий економіст Рішар Кантільон (1680-1734). Він писав, що підприємець — це людина, яка діє в умовах ризику, невизначеності; це новатор,що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології або навіть нові форми організації підприємства .З часом це поняття трансформувалося і видозмінилося, і люди, насамперед у нашій країні, почали вбачати за поняттям «підприємець» певний підтекст.
Ми, українці, часто повторюємо, що у нас складна економічна ситуація, що економічні реформи не мають належних наслідків, що економіка України є в дуже тяжкому стані. І майже ніхто з нас не замислюється, що не лише Міністерства та Відомства, або Ради стоять за економічними реформами, але й окремі особистості. Саме підприємці, котрі постійно долають велику кількість перешкод, мають бути справжніми лідерами-особистостями, які спроможні приймати адекватні і своєчасні рішення у складному економічному середовищі, а крім того, зібрати і вести за собою команду кваліфікованих спеціалістів.
У недалекому минулому вся система центрально-планованої економіки була спрямована на пригнічення особистості. Тому сьогодні ми зіткнулись з проблемою становлення тих самих особистостей, які були б спроможні стати справжніми власниками своєї землі, свого бізнесу і, здійснюючи свою діяльність, впроваджувати реальні ринкові перетворення, тим самим створюючи передумови для розвитку економіки України.
Між іншим, ситуація у колишніх країнах радянського табору, наприклад, у Польщі,привабливіша. За радянських часів тут не було знищено почуття власності, приватна власність існувала поряд з колективною та державною. Тому ринкові перетворення в Польщі відбуваються більш послідовно та успішно.
Невдале впровадження ринкових реформ в Україні спричиняє не тільки поглиблення економічної кризи, але призводить до кризи суспільного сприйняття ринкових перетворень взагалі. Громадяни України асоціюють ринкову економіку з сьогоденним жебрацтвом та корумпованістю влади. Підприємець в Україні здебільшого сприймається, як мінімум нечесна людина, а то і як шахрай або бандит. Суспільна мораль, таким чином, настроюється проти підприємництва та ринкових реформ. Тому одним з найскладніших завдань у створенні ринкової системи в нашій країні є зміна ментальності мільйонів наших співвітчизників. Люди повинні зрозуміти суть ринкових перетворень і повірити в них. А поки що влада протистоїть громадянам, як недружня сила, захищаючи підприємства від ринку і заганяючи себе цим в тупикову пастку.
Саме підприємець, який уособлює малий та середній бізнес, виступає рушійною силою економічних перетворень. Незначна роль малих та середніх підприємств (МСП), уповільнення темпів їх росту в економіці України є однією з основних перешкод для її реформування. В 1998 році на долю МСП припадало біля 7 відсотків валового національного продукту (ВНП). Малі підприємства надали роботу лише 4-5 відсоткам зайнятого населення. В той же час в економічно розвинених країнах Заходу відповідні показники складають 65-80 відсотків ВНП и близько 70 відсотків робочої сили. У сусідніх до нас Польщі та Чеській Республіці в малому бізнесі зайнято 23 і 37 відсотків робочої сили відповідно. В Росії внесок малих підприємств у створення ВНП оцінюється в 9-10 відсотків. Таким чином, незначна поки що роль МСП в економіці України свідчить не тільки про незадовільний стан економіки в цілому, але й про відсутність перспективного курсу економічної реформи, який призвів би саме до ринкових перетворень в економіці. Адже саме приватне підприємництво є незаперечною основою ринкової економіки.
Ті нечисленні МСП, що існують в Україні,змушені долати численні бар’єри на шляху виживання. Економічний клімат в Україні є не тільки несприятливим, але й згубним для малого підприємництва. Тут конфіскаційні податки, якими буквально задавлені підприємства, імпортні мита та інші дестимулюючі заходи. Окрім суто кількісного навантаження, податки ще лягають непосильним адміністративним тягарем на плечі підприємців. Фактично податкова система протиставляється приватному підприємництву, оскільки в нашій державі вони мають різні цілі: підприємець намагається вижити і розвинути свій бізнес, а податкова система – витиснути із підприємця якомога більше коштів, щоб за короткий термін задовольнити потреби держави у податкових надходженнях.
Дуже проблематичним є також накопичення власного капіталу для інвестування малими підприємствами. Не маючи власних інвестиційних коштів, малі підприємства не можуть також залучити фінансові ресурси з інших джерел. Українські банки не бажають кредитувати місцевих виробників, особливо у виробничих галузях, де термін обороту капіталу вищий, ніж короткий або дуже короткий. Отже малим підприємствам доводиться шукати сферу застосування своїх зусиль там, де не потрібно мати значних та дорогих основних фондів. В галузевому розподілі основна маса малих підприємств займаються торгівлею або наданням послуг, значна частина малих підприємств зосереджена у будівництві і лише декілька відсотків від їх загальної кількості займаються виробництвом.
Світовий досвід показує, що всі розвинуті держави світу приділяли і приділяють значну увагу розвиткові МСБ. За умов ринкової економіки держава надає гарантії МСБ для отримання кредитів. Значною підтримкою на Заході також користуються ті приватні фірми, які займаються тренінговою і консалтинговою діяльністю для МСБ. Такі фірми отримують значні державні гранти та інші пільги, оскільки працюють на всю систему підприємництва у країні.
Коли у країнах з розвинутою ринковою економікою здійснюється реструктуризація деяких нерентабельних(тих, що не приносять прибутку) галузей економіки чи великих підприємств, то як наслідок багато працездатних людей втрачають свої робочі місця. Щоб запобігти безробіттю та збільшенню соціальних виплат, держава допомагає їм створювати власні бізнеси,забезпечуючи отримання стартового капіталу на пільгових умовах.
Наразі спостерігаємо відтік інтелектуального потентенціалу з України за кордон. І це відбувається не тому, що рівень їх життя низький, а тому, що вони не користуються повагою в своєму домі. Ті визначні особистості, що залишились в Україні, нажаль не мають реальної підтримки з боку владних структур, що відповідають за ринкові перетворення.
Підприємництво має стати тією силою, яка буде двигуном позитивних змін як в економіці, так і в політиці. Як показує практика, створити сприятливі умови для розвитку МСП зусиллями тільки "зверху” не вдається. Тому необхідно створити критичну масу ринково орієнтованих людей на різних рівнях влади. Підтримувати та виховувати тих особистостей, які дійсно спроможні внести позитивні зміни у становлення економіки України.