 Витинанки — один із видів українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. Їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей. Українські народні паперові витинанки як прикраси сільських хат з'являються у середині XIX ст. Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний, трапляються також антропо- та зооморфні фігурки, зображення предметів побуту, архітектури тощо. Папір при витинанні складали вдвоє, вчетверо, увосьмеро, що дозволяло створити сталі структури, композиції Витинанки кінця XIX — початку XX ст. вирізняються високою художньою майстерністю. У кожному регіоні та в багатьох осередках вони набули своєрідних локальних рис щодо трактування матеріалу, форми, силуету, технічної вправності, відчуття ритму, пропорцій, симетрії, багатства орнаментики. Шкода, але паперових ажурних візерунків збереглося від давнини дуже мало. Дещо залягло у музейних фондах та приватних зібраннях. Донедавна апологети мистецтва соціалістичного реалізму вважали витинанки атрибутом міщанського побуту. І ганили цей вид народного промислу, як тільки могли. Сучасні витинанки перестали бути лише селянськими виробами та хатніми прикрасами. У 20—30-ті роки їх використовували для оздоблення клубів, читалень, стіннівок і плакатів. З 60-х років витинанки експонуються на виставках, їх застосовують для оформлення поліграфічної продукції. Паперові витинанки придатні й в умовах сучасного міста. До техніки витинання і мотивів народних візерунків все частіше звертаються сучасні художники. Бо в них закладена надзвичайна сила декору та образу, тільки їм властиве силуетне вирішення, ритмічна виразність візерунка, дзеркальна симетрія, лаконізм та логічна узгодженість між матеріалом, формою і технікою виготовлення.
|